Не можна уявити собі Південну Пальміру без театру. Пригадаємо Пушкіна – його строфи присвячені одеській опері, примадоннам, балету. Театр був та залишається не тільки розвагою, але і трибуною, а актори - улюбленцями публіки, їх душ.

Туристи, які скористаються цим маршрутом,  дізнаються про зіркових акторів, які засяяли  на одеських театральних підмостках. Ніяка статистика не підрахує, скільки квітів отримали одеські артисти, скільки захоплення викликали вони в серцях вдячних глядачів...

Знайомство з "храмами мистецтва" розпочинається з Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В.Василька.

Історія народження стаціонарного державного українського театру в Одесі бере початок в 20-х роках ХХ століття. Перша адреса “Держдрами” – вулиця Грецька,48. Саме тут 7 листопада 1925 року виставою “Полум’ярі” за п’єсою А. Луначарського відкрився державний український театр. Його трупу склали актори, імена яких назавжди залишились в історії театрального мистецтва: І. Замичковський, Є. Хуторна, Н. Ужвій, Л. Мацієвська, П. Нятко, Ю. Шумський, К. Блакитний. Постановку перших вистав театру здійснили відомі режисери: Б. Глаголін, М. Тінський, В. Вільнер, К. Бережний, Є. Коханенко, М. Терещенко, Г. Юра.

У 1926 році  театр очолив відомий український режисер, мистецтвознавець, педагог Василь Василько. Разом з Л. Гаккебуш вони створили драматичну студію, в якій навчались Є. Пономаренко, Б. Михалевич, Ю. Розумовська, К. Ципа, К. Тимошенко,  В. Добровольський та чимало інших акторів, які з часом стали широко відомими на українській сцені. Активно працювали з театром талановиті композитори К. Данькевич та Ю. Губарєв, художники-сценографи  А. Петрицький, М. Маткович, М. Симашкевич. Збагачувала сценічну палітру вистав оригінальна хореографія П. Вірського.
 
Репертуарна політика театру та робота трупи і сьогодні відрізняється сміливістю, широтою, творчими пошуками. В нинішньому репертуарі представлені кращі зразки української та світової драматургії: п’єси У. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра, Б. Брехта, Т. Гофмана, І. Франка,  Н. Старицького, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненко, Н. Куліш тощо.

Поряд з цим театром розташовується  Одеський обласний театр ляльок. 

У 1932 році при Одеському театрі юного глядача  було  відкрито театр ляльок, який очолив сподвижник та учень Сергія Образцова, заслужений діяч мистецтв України Юзеф Аронович Гімельфарб. Під його керівництвом Одеський обласний театр ляльок досяг визнання серед фахівців, як професійна театральна установа. Як драматург він залишив після себе десятки п’єс, які і сьогодні входять до репертуару багатьох театрів не тільки України, а й зарубіжжя. З 1944 року театр набув статус стаціонарного, отримавши власне приміщення.

Продовжується маршрут відвідуванням  Одеського театру юного глядача ім. М.О. Островського, який було створено у квітні 1930 року.   Першу постановку на сцені театру – виставу за п’єсою В. Селиванової та Н. Сац “Фріц Бауер”, здійснила його засновник -  Софія Мануйлович.
         
Спочатку театр працював як пересувний, і тільки з 1935 року – як стаціонарний. В день 10-річного ювілею театру  було присвоєно почесне звання письменника Миколи Островського.
 
Понад 30 років, починаючи з 1934 року, головним режисером театру був заслужений артист України    М. Зайцев. У театрі працювали видатні актори: Ю. Божек, Р. Осташевський, Би. Місенко, Л. Юштейн тощо.

За період роботи колектив театру створив цілу низку вистав за творами класиків світової драматургії та сучасних авторів. Репертуар театру різноманітний і тим, що спектаклі ставляться не тільки для дітей, а й для молоді та дорослих.

Далі за маршрутом слідує відвідування Одеського обласного російського драматичного театру ім. О.В. Іванова.
 
Одеський російський театр - найстаріший театр на півдні України, був побудований у 1874 році купцем  А. З. Велікановим, і призначався для виступів улюбленої одеситами драматичної трупи відомого провінційного актора і антрепренера Н. К. Мілославського. Спочатку театр носив назву на ім'я свого власника "Театр Веліканова", але в 1875 році Веліканов продав театр іншому власникові - Ф. Рафаловічу, який перейменував своє придбання, назвавши його Російським театром.

В ті роки Російський театр слугував майданчиком для найбільших театральних подій міста. До революції тут виступали численні російські, українські, німецькі, французькі, італійські, драматичні, оперні і опереточні трупи. На сцені Російського театру в Одесі, в кінці 19-го - початку 20-го століть, грали зірки світової сцени Сара Бернар, Елеонора Дузе, Бенуа Коклен, Марія Савіна, Володимир Давидов, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський і Марк Кропивницький.

У радянські роки в цій будівлі був остаточно прописаний державний Одеський російський драматичний театр (1926). У 1927 році театру було присвоєно ім'я голови Одеського Губвиконкому Андрія Іванова.

У 2003 році театр відкрився після майже двох років реконструкції і капітального ремонту. Відновивши театральну будівлю, театр узяв курс на оновлення репертуару і омолоджування трупи. У театр було прийнято багато молодих акторів і актрис - випускників акторських курсів з різноманітних учбових закладів. Зберігши декілька кращих спектаклів, створених раніше, театр здійснив низку  нових резонансних постановок.

Родзинкою екскурсійної програми є світова перлина – Одеський національний академічний театр опери та балету -  перший театр в Одесі та Новоросії за часом спорудження, значенням і популярністю. Перша будівля була зведена в 1810 році,  а в ніч на 2 січня 1873 року театр повністю згорів через займання газового ріжка, який освітлював годинник  у нічний час.

Створити проект нового міського театру було запропоновано віденським архітекторам Фердинанду Фельнеру  і Герману Гельмеру, за проектами яких побудовані театри в багатьох містах Європи (Відні, Будапешті, Дрездені,  Загребі інш.). Пройшло майже одинадцять років з моменту пожежі до закладки першого каменя в фундамент будівлі нового театру. Роботи велися підрядним способом з місцевих будівельних матеріалів (в основному, популярного одеського вапняку - черепашника). Новий театр відкрився 1 жовтня 1887 року.

Будівля театру виконана в стилі віденського «бароко», який домінував у європейському мистецтві з кінця XVI і до середини XVIII століття. Зовні будівля структурно складається з трьох поверхів. Перший (цокольний) і другий поверхи, скромно прикрашені тільки колонами тосканського ордера в лоджіях, утворюють одне ціле і виглядають громіздко і фундаментально, надаючи будівлі вигляду статичності, стійкості "на століття". Третій поверх - легший, ажурний, з витонченою обробкою деталей з арочними лоджіями, колоннами і пилястрами іонічного ордера - приховує важкість нижніх поверхів і створює ілюзію легкості. Додаткові ефекти вносять витончений портик і куполоподібний дах. У результаті будівля як би "парить" над землею.

Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображає одну з муз, - покровительку мистецтва Мельпомену. Вона сидить в колісниці запряженій чотирма розлюченими пантерами, які скорені нею. Трохи нижче розташовані скульптурні групи, також на сюжети із стародавньої міфології. Зліва - Орфей грає на кіфарі для кентавра; справа - Терпсихора (сестра Мельпомени і муза танцю) танцює з дівчинкою.

Внизу, біля центрального входу, на високих постаментах встановлено дві скульптурні групи, що втілюють Комедію і Трагедію: зліва - фрагмент трагедії Єврипіда "Іполит", справа - епізод з комедії Аристофана "Птахи".

Вражає і внутрішнє убранство театру. Архітектура глядацького залу витримана в стилі пізнього французького "рококо". Він розкішно прикрашений різними ліпними орнаментами з тонкою позолотою. Плафон стелі прикрашають чотири картини художника Лефлера у вигляді медальйонів. На них зображені сцени з творів Шекспіра: "Гамлет", "Сон в літню ніч", "Зимова казка". У центрі стелі - велика кришталева люстра.

У березні 1925 року виникла пожежа, в результаті якої повністю згоріла сцена і постраждав зал театру. У стислі терміни театр був відновлений, і вже через рік відновив спектаклі.

До середини 90-х років ХХ століття будівля прийшла в катастрофічний стан, і в 1996 році було ухвалено урядове  рішення про проведення капітальної реставрації. Закінчення робіт спочатку планувалося на 1999 рік, а потім неодноразово переносилося через нестачу коштів.

Осінню 2007 року завершилася тривала реставрація, в ході якої був укріплений фундамент (за допомогою 1800 свай), виконана комплексна модернізація технічних систем театру, була проведена повна реставрація фасаду і внутрішніх приміщень (на оформлення театру пішло приблизно 7,5 кг сусального золота).

Театр цікавий не тільки своєю архітектурою, але і багатою творчою біографією. Тут співали великі Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Н.Н. Фігнер і М.І. Фігнер, Антоніна Нєжданова, Леонід Собінов, Джузеппе Ансельмі, Тітта Руффо, Маттіа Баттістіні, Михайло Гришко, танцювали: перша балерина світу – Ганна Павлова, Айседора Дункан, Катерина Гельцер.

Спектаклями і симфонічними концертами дирегували П. І. Чайковський, Н. А. Римський-Корсаков, С.В. Рахманінов, А.Г. Рубінштейн, А.С. Аренський, А.К. Глазунов, виконували свої твори Ежен Ізаі, Пабло Сарасате тощо.

В репертуарі театру опери "Маскарад", "Кармен-сюїта", "Кармен", "Травіата", "Трубадур", "Аїда", "Ріголетто", "Фауст", "Іоланта", "Запорожець за Дунаєм", "Чіо-Чіо-Сан", "Наталка-Полтавка"; балети "Лускунчик", "Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Дон Кіхот", "Жізель", "Попелюшка", "Шопеніана" тощо.

Наступний театральний заклад з яким знайомлять туристів це  - Одеська обласна філармонія - одне з найбільших театрально-видовищних закладів міста Одеса.

З 1937 року управління і концертний зал Одеської обласної філармонії розташовуються в будівлі колишньої Нової біржі, яку офіційно визнано архітектурним і історичним пам'ятником. Будівля Нової біржі побудована в 1899 році в стилі італійської (венеціанської) готики з елементами ренесансу (автор проекту В. І. Прохаська, архітектор А. І. Бернардацці).

Одеська обласна філармонія є спадкоємицею цілої низки громадських і напівдержавних організацій, в завдання яких входила модернізація культури і організація культурного життя Одеси. У 1842 році за ініціативою І. Тедекса було створено Одеське філармонічне товариство, яке свого часу проводило оркестрові концерти. У 1864 році П. Сокальский був одним із засновників Товариства аматорів музики, яке також влаштовувало концерти. У 1870 році ці два товариства об'єдналися, створивши Одеське музичне товариство, яке в 1886 році влилося у відкрите в 1884 році Одеське відділення Імператорського Російського музичного товариства. З тих пір в місті стали регулярно проводитися симфонічні збори – в залі відбудованого в 1887 році Міського театру (сьогодні Одеський національний академічний театр опери та балету) і в залі Нової біржі, а влітку, як правило, в Міському саду і Олександрівському парку  (на даний час парк ім. Т. Г. Шевченка).

У 1894 році створений Одеський міський оркестр – перший міський оркестр в Російській імперії. Після революції і громадянської війни, в період Непу оркестр підпорядковувався знов заснованому в 1924-25 р.р. Одеському філармонічному товариству.
 
У 1937 році  було засновано Державну одеську обласну філармонію,  якій був переданий симфонічний оркестр і будівля колишньої Нової біржі. Філармонія отримує монопольне право на проведення гастролей і комерційних концертів на території міста і області, одночасно вона забезпечує роботою численних професійних артистів-виконавців і колективи як академічних, так і естрадних жанрів. Після проголошення незалежності України в 1991 році і переходу до системи ринкових відносин Філармонія втрачає свій монопольний статус, також з її підпорядкування виведений симфонічний оркестр (на даний час Національний одеський філармонічний оркестр).

На сцені філармонії виступали всесвітньо відомі музиканти: композитори Д. Шостакович, І. Дунаєвський, А. Глазунов, Р. Глієр, Н. Метнер, С. Прокоф’єв; диригенти -  Є. Свєтланов, Ю. Темирканов,  В. Ферреро, Н. Малько; скрипалі - Д. Ойстрах,  Л. Коган, М. Полякін,  Б. Мільштейн; видатні вітчизняні та зарубіжні піаністи – Гольденвейзер, К. Ігуменов, В. Софроницький, Л. Оборін, Г. Нейгауз; вокалісти – Л. Собінов, А. Нєжданова; майстри естради - Л. Утьосов, А. Райкін.
                
Ще одним відомим  театральним закладом, останнім за маршрутом,  є Одеський театр музичної комедії ім. М.Г. Водяного. Театр музичної комедії був заснований у Львові у перші післявоєнні роки, а  в 1953 році Львівський театр музичної комедії переїхав до м. Одеси. 

Колектив театру  органічно вписався в життя міста. Велику роль зіграло те, що сам жанр музичної комедії близький одеському характеру. Театр зумів відчути місто, його непридуману, реальну  самобутність і втілити це в своїй творчості так органічно, що незабаром став одним з символів міста.

Першим значним успіхом на цьому шляху стала "Біла акація" І.Дунаєвського, поставлена І.Гриншпуном на самому початку 1956 року. У спектаклі відмінно грали А.Зелинська, Н.Бухаріна, Н.Кочкін, М.Дашевський, а М.Водяной,  І. Іванова та Є. Дембська стають відтепер і назавжди улюбленцями одеситів.

Стисло згадуючи сторінки історії, слід сказати добрі слова про першого директора М.А.Подшибіткіна, який виніс на собі труднощі організаційного періоду, і звичайно ж про Д.М.Островського, який віддано служив одеській опереті впродовж трьох десятиліть.

Розквіт театру в 60 - 70-ті роки пов'язаний з ім'ям головного режисера М.А. Ошеровського, що прославився першими постановками зарубіжних і радянських мюзиклів.

Трагічною для театру стала передчасна смерть  в 1987 році його лідера - Михайла Водяного, відразу після величезного успіху мюзиклу "Скрипаль на даху" Дж. Бокі, де Майстер створив глибокий по драматизму образ молочника - філософа Тевьє.

Постановкою рок-опери "Ромео і Джульєта" Є.Лапейко (2002р.) відкрилася нова, сучасна сторінка історії Одеської музкомедії.

Сьогодні у репертуарі театру  є спектаклі практично всіх напрямів і жанрів музичного театру від класичної оперети до рок -опери, різновиди мюзиклу - від бродвейської класики до мюзиклу-детектива і мюзиклу в стилі джаз. Це класичні оперети - "Маріца" і "Принцеса цирку" І.Кальмана, "Летучая мышь" І.Штрауса, "Весела вдова" Ф.Легара; "Жірофле-жірофля" Ш.Лекока, мюзикли "Моя прекрасна леді" Ф.Лоу, "Дон Сезар де Базан" Є.Ульяновського, "Цілуй мене, Кет!" К.Портера, "Мышеловка" А.Журбина, "Хелло, Доллі!" Дж. Хермана, "Гола любов" М.Самойлова, спектакль "Бал на честь короля", присвячений пам'яті Михайла Водяного, спектаклі для дітей.

Центральна театральна каса
62026, м. Одеса, вул. Преображенська, 28
тел.: (048) 7220245

За тематикою:

Театри Одещини



Назад